Конспект уроку образотворчого мистецтва в 7 класі з застосуванням колективного проекту

Конспект уроку образотворчого мистецтва в 7 класі з застосуванням колективного проекту                                             
Відродження традицій орнаменту
української народної сорочки у сучасних
моделях.
Цілі уроку:
1.Розширити знання учнів в галузі декоративно – ужиткового мистецтва; закріпити поняття про значення вишитої сорочки в народному мистецтві її регіональні особливості у моделюванні та вишивці; удосконалити 
навички та вміння моделювання, відтворення символіки вишивок.
2.Розвивати інтерес до історичної культури нашого народу; збагачувати духовний потенціал учнів.
3.Виховувати художню культуру учнів через сприйняття та аналіз творів декоративно – ужиткового мистецтва.
Завдання: Дати поняття про призначення різних видів орнаменту в українській сорочці; ознайомити із науковими дослідженнями походження сорочки – вишиванки; ознайомити з регіональними відмінностями традиційної української сорочки; навчити сприймати твори народних майстрів; вчити створювати моделі сучасних сорочок за народними мотивами та орнаменту для сучасної сорочки за народними мотивами.
Обладнання уроку: 1.Зразки вишитих старовинних сорочок.
2.Кольорові фотографії сорочок різних регіонів України.
3.Кольорові фотографії вишитих сорочок сучасних майстрів.
4.Види орнаменту.
5.Запис словникового мінімуму термінів і понять на дошці:
Символ  – багатозначний вираз скритого змісту.
Вишиванка  – українська чоловіча або жіноча сорочка, оздоблена вишивкою.
Мотив – стилізований образ того чи іншого предмета.
Візерунок – один або кілька мотивів, поєднаних у декоративній композиції.
Орнамент – візерунок або група візерунківповторені кілька разів у певному ритмі.
6. Ножиці, клей, білий папір або тонований, фарба, пензлі, гумові “печатки”прості олівці, гумки, паперові силуети людей.
   Методи і прийоми використані на уроці: розповідь, коментар, демонстрація наочності, організація сприймання пізнавальної та образотворчої діяльності учнів, стимулювання творчої активності дітей, порівняльний аналіз.
   Види діяльності учнів на уроці: сприймання мистецтва, пізнавальна, образотворча діяльність, робота в групах, створення колективного проекту.
Структура використання на уроці навчального часу:
1.Організація уваги учнів та проголошення теми уроку (2 хв.).
2.Встановлення проблеми (2 хв.).
3.Повідомлення нового матеріалу і представлення наочності (10 хв.).
4.Проведення бесіди за темою уроку (5 хв.).
5.Самостійна образотворча діяльність учнів в групах над проектом (18 хв.).                                      
6.Захист проекту (5 хв.).
7.Завершення уроку (3 хв.).                             
                                     Хід уроку:
І. Організація уваги учнів та проголошення теми уроку.
ІІ. Встановлення проблеми.
   Сучасний асортимент одягу дуже різноманітний і вибираючи щось для себе, ми намагаємось знайти щось особливе, неповторне. І ніщо так не прикрашає одяг, як вишивка нитками або бісером, мереживо, візерункове плетиво. Витоки таких прикрас далеко в минулому. Сьогодні на уроці ми зібрали досить матеріалу, щоб уявити яким різноманітним був одяг за оздобленням. Крім того вишивання було ще й змістовним тому, що кожен елемент вишивки складався з символів. Сучасники якщо і звертаються до вишивання то не розуміють його, не можуть прочитати візерунки. А по суті давні візерунки – мова народу, її історія, що складалася віками. Ми з вами вже дещо знаємо про символи ,а де ще, крім одягу їх можна побачити? (писанки, стіни хати, посуд). Не можна дозволити, щоб загубилися такі прекрасні візерунки, тому нашою проблемою на уроці буде “Відродження традицій орнаменту української сорочки у сучасних моделях”. Зміст проблеми в тому, що створюючи нове ми повинні памятати про традиційне.
ІІІ. Повідомлення нового матеріалу і представлення наочності.
Однією з найдавніших галузок українського народного мистецтва є вишиванка. Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибини віків. Існує давня легенда. Яка повязує вишиванку із писанкою.
   …Колись давно Бог наслав на людей мор. Вимирали цілі села, і ніхто не знав ліку від цієї хвороби. Одна жінка – вдова мала десятеро синів, і мор забрав девятеро. Жінка так тяжко мучилася і так палко молилася Богові, що він їй дав знак: вона врятує свого мізинчика тоді, коли вишиє йому хрестиками і квітами сорочку, щоб ангели смерті його запримітили. Врятувала жінка і себе, і дитину, а мучилася ще більше, бо бачила, як мор забирає людей без розбору. Хотіла розповісти про той Божий лік усім, але не могла нічого вдіяти, бо Бог заповів їй так: якщо розповість людям, то на її очах дитина за хвилю помре, і сама вона не врятується… Наближався Великдень, і та жінка ще за довго до свят взялася розмальовувати фарбами яйця й роздавати їх людям, щоб освятили і спожили. А малювала вона на них хрестики, квіточки, листочки… Так мудра жінка і людей врятувала, і себе з сином від смерті оберегла.
ІVЗвіти груп.
   Вишита сорочка – символ українського народу, вона є елементом українського народного одягу. Зберігаючи ознаки різних епох, особливості костюма являють собою важливе джерело вивчення етнічної історії населення, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень.
   Історія українського народного костюма генетично повязана з традиціями Київської Русі. Археологічні розкопки  дають повне уявлення про давньоруське вбрання. Відомості про одяг є і в давньоруських писемних пам’ятках.
   Костюм давньоруської селянки був самобутнім та ибарвистим. Він складався із довгої вишитої сорочки, поясного одягу – плахти, головного убору з рушникоподібної тканини  або вінця. На ноги одягали постоли, чоботи. Як верхній одяг носили жупан.
   Чоловічий селянський одяг складався із сорочки до колін, що одягалась на випуск та підперезувалась шкіряним або вязаним поясом, а також нешироких штанів (портів). На поясі кріпилися різні необхідні речі. Головний убір становила валяна шапка, взуттям служили личаки. Поверх одягали сукняну свиту, хутряний кожух.
   Досить чітко виявлялись тогочасні регіональні відмінності костюма, які брали свій початок бодай з давніх племінних об’єднань.
   Техніка та орнаменти сорочок зберігали давні локальні особливості до кінця ХІХ ст.
    На київщині чоловіча сорочка мала тунікоподібний крій (зі згорнутого навпіл полотна) або прямокутні вставки на плечах (полики), пришиті по пітканню. Такий тип чоловічої сорочки був характерний для всіх східних словян.
 Чоловічі сорочки мали на грудях прямий розріз – пазушку. Святкові, меншою мірою буденні, сорочки на поликах, коміру, пазушці та чохлах рукавів оздоблювалися вишивкою.
   Жіночі сорочки Дніпропетровщини були довгими. По рукавах, поликах, коміру, нагрудній частині та подолу вишивались льняною біло-сірою ниткою (Лівобережжя) або червоною (Правобережжя).
   На Поліссі побутувала чоловіча сорочка з поликами, оздоблена тканим узором, яку носили поверх штанів.
   Жіноча сорочка на Поліссі була з прямим поликом, пришитим по пітканню, із виложистим коміром. Шилась вона з суворого або напіввідбіленого полотна, оздоблювалась тканим або вишитим монохромним орнаментом переважно червоного кольору.
   Праслов’янські риси досить стійко зберігались у народному одязі Волині: поликові жіночі сорочки, прикрашені червоною гладдю, чоловічі сорочки з поликами, пришитими по пітканню з подібною вишивкою.
   Своєрідністю відзначався костюм гуцулів, в якому зберігалося багато архаїчних рис. Чоловіча сорочка була тунікоподібною, з характерною вишивкою на зєднанні рукавів із станком. Носили її на випуск і підперезували широким шкіряним поясом.
   Сорочка гуцулок була з прямим поликом і вузенькою обшивкою при шиї.
   На Буковині переважала тунікоподібна сорочка.
   Для Полтавщини характерний тип сорочок з прямими плечовими вставками (поликами), що пришивались до станка по основі або
пітканню. Комірчик, краї рукавів і пазуха жіночої сорочки прикрашалися вишивкою менше. Вишивка була переважно червоними і чорними нитками або біло - сірими.
   Жіночі сорочки на Поділлі найчастіше мали виложистий комір, цільнокроєний рукав, покритий вишивкою (виноград), чорними, синіми або металевими нитками (золото).
 VПроведення бесіди за темою уроку.
   Ми з вами познайомились з регіональними особливостями вишиванки, її історією. Давайте зараз разом спробуємо виділити деякі спільні особливості орнаменту та розміщення вишивки.
Орієнтовні запитання до учнів:
- Уважно розгляньте ці сорочки і скажіть, які символи орнаменту в них переважають?
- Які кольори найчастіше зустрічаються у вишивках?
- Мотиви яких квітів переважають у вишивках сорочок?
-Знайдіть на сорочках безкінечний орнамент.
Як називають спрощене зображення?
- Чи свідомо використовувалась стилізація давніми майстрами?
VІ. Самостійна образотворча діяльність учнів в групах над проектом.
   Настав час для вашої самостійної роботи. Зараз ви, працюючи в групах, спробуєте себе в ролі модельєрів, народознавців. У вс на партах є моделі тіла людини, вам потрібно створити для них моделі сорочок з елементами орнаменту. Ви можете підходити ближче до зразків, щоб створити ескізи.
   Пригадайте правила побудови орнаментальної композиції. Враховуйте ритм, симетрію, асиметрію зображення. Контролюйте розміри окремих елементів, не допускаючи значних порушень у пропорціях. (В процесі самостійної образотворчої діяльності вчитель стимулює творчу активність дітей).
VІІ. Захист проекту.
   Учні захищають свої моделі, аналізуючи їх.
VІІІ. Завершення уроку.
   Підведення підсумків уроку (загальна оцінка уроку).
   Визначення завдання по підготовці до наступного уроку.
    

Немає коментарів:

Дописати коментар